Легенда про "Бабине літо"

Восени багато роботи для жінок. Не встигне жінка вибрати цибулю і часник, як вже квасоля проситься – тріскаються стручки і показують білі зуби. А кукурудза, буряк, картопля … А сливи, яблука, груші! Треба зібрати і грибів, ожини, горіхів. Та що там говорити: роботи невпроворот. Бо треба посадити, пересадити, розсадити … Зібрати, перебрати, перевести, висушити, змолоти, очистити, скласти, добрати … Зима спитає, де літо було.
Зібралися жінки на раду. Вирішили послати до цариці Осені свою посланницю – чесну і працьовиту людину дівчину, щоб повідала Осені їхні вічні жалю і попросила полегшити клопоти.
А жила цариця Осінь далеко, не близько, а за сімома горами, за п’ятьма лісами, через три річки. Та й дорога була небезпечна. Тому жінки порадили дівчині завжди бути обачною, не спокушатися не на якісь спокуси!

Йде, йде дівчина, перейшла одну гору, втомилася, сіла відпочити біля річки. Де взялися два хлопця і до неї з улесливими словами. Зчинили між собою бійку через дівчину. А вона за цей час кинулася в річку і перепливла щасливо на інший берег. Раділа, що обійшла спокуса, тому що повинна стати чесною перед царицею Восени.
Пішла дівчина далі. По дорозі вона зустріла ще багато пригод, але благополучно дісталася до цариці Осені. Передала їй прохання жінок: продовжити восени дві-три тижні літа, щоб встигнути зібрати врожай.
– Добре! – Сказала цариця Осінь. – Кожен рік тепер буде ще тепла пора і назвете її «бабиним літом». А щоб ви поспішили зі збором урожаю, я буду подавати вам знак, що йде «бабине літо», літаючої по полях павутиною.